shop телеграм Глазов Конопля LSD WEED

Ебать, бро, сейчас я тебе расскажу историю, что ты охуеешь, братан! Однажды решил я закладки купить, так, чтоб наварить кайфа, ты понимаешь. Так что решил пойти к своему старому другу, который в этих делах настоящий профи, знаешь ли. Встретились мы в парке, на скамейке. Я подошел, он протянул мне пакетик и говорит: "Бери, брат, сативу, бомба, через бонг такой расслабляющий кайф!".

Так что я забрал свою закладку и пошел домой, поджигать бонг. Ах, братан, это была курительная смесь супер! Вот только потом узнал я, что та шишка была спайсом, а не настоящей марихуаной. Но, бля, кайф был ненормальный, я просто клинил, видел галлюцинации, все закручивалось, цвета плясали перед глазами. В общем, майндфак тот еще был!

И как-то через неделю, когда у меня деньжат больше не осталось, решил я заниматься такси. Хотел пару сотен накопить, чтобы опять закладку купить. Диспетчером оказался тип, который сам с эфедринщиками связан был, знаешь ли. Вобщем, он предложил мне помочь ему с этими делами. А я, без разговоров, согласился. Пока вез людей, немного подшитья ковырялки от него получал, чтобы покурить после работы.

Но параллельно с этим бизнесом продолжалось и мое приключение с закладками. Узнал я, что есть такие места, где можно настоящие шишки найти. Решил я с одним парнем, которого знал, сходить туда посмотреть, что и как. В общем, этот парень оказался настоящим борцом за наркотики, ну как-то так, братан. Надо было реально осторожно с ним общаться, чтобы сроки не получить.

Так что мы поехали на его джипе в лесок. Там, по его словам, всегда лежат свежие закладки, и все просто пиздец, братан! Но когда мы туда подъехали, был шок! Там нас уже ждали дядьки в камуфляже, с автоматами в руках. А мы сидим в машине и думаем: "Че за хуйня?". Оказывается, что это прокурор, который нас уже давно наблюдал, чтоб нас поймать на месте преступления.

В общем, нам повезло, что мы не закуривали их шишки на месте, иначе бы полетели, нормально. Нас отпустили на этот раз, но сказали, что больше к лескам не подходим. Больше шишки покупать после этого не стал, решил я, что таких приключений вполне хватит. И вот с тех пор я работаю в такси и клиентам рассказываю свою историю о закладках и галлюцинациях.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...